Словарь української мови (1924)/обозний
| ◀ обоз | Словарь української мови О обозний |
обойко ▶ |
|
Обо́зний, ного, м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика. Стор. М. Пр. 161.