Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коренити
Берлін: Українське слово, 1924

Корени́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Укоренять. 2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кв. II. 19. Кого попало і коренить, і ганить. Стор. I. 53.