Словарь української мови (1924)/коренатий

by Борис Грінченко

◀ коренастий

Словарь української мови Борис Грінченко К коренатий

коренити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корена́стий и корена́тий, а, е. Коренастый. Петро укладе Тура, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. III. 134.