Словарь української мови (1924)/козачок

by Борис Грінченко

◀ козачка

Словарь української мови Борис Грінченко К козачок

козаччина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Козачо́к, чка́, ж. Ум. отъ коза́к. 1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время. 3) Насѣк. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.