Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клячати
Берлін: Українське слово, 1924

Кляча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Стоять на колѣняхъ. 2) Дѣлать родъ плетня въ лѣсу, подрубивъ тонкія деревья, наклонивъ и перепутавъ ихъ между собою. Чигир. у.