Словарь української мови (1924)/клячати
| ◀ кляч | Словарь української мови К клячати |
клячити ▶ |
|
Кляча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Стоять на колѣняхъ. 2) Дѣлать родъ плетня въ лѣсу, подрубивъ тонкія деревья, наклонивъ и перепутавъ ихъ между собою. Чигир. у.