Словарь української мови (1924)/клячити
| ◀ клячати | Словарь української мови К клячити |
клячник ▶ |
|
Клячи́ти, чу, чиш, гл. 1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (см. Кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш… покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.