Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кляч
Берлін: Українське слово, 1924

Кляч, ча́, м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (го́нишної сі́тки), невода; къ клячу́ привязанъ канатъ, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.