Словарь української мови (1924)/клинцювання
| ◀ клинуватий | Словарь української мови К клинцювання |
клинцювати ▶ |
|
Клинцюва́ння, ня, с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання. Г. Барв. 19.