Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капочка
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́почка, ки, ж. Ум. отъ ка́пка. 1) Капелька. Ка́почку чого́сь. Немножко. Желех. 2) Родъ дѣвичьяго головнаго убора. Всі дівчата в капочках і в рутяних віночках. Грин. III. 346.