Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Капоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Капать сильно, часто. Дощик, дощик аж із стріхи капотить. Нп. Затулила руками очі, а сльози між пучки так і капотять. К. ЧР. 129. Піт так і капотить із лоба.