Словарь української мови (1924)/підвалина

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підвалина
Берлін: Українське слово, 1924

Підва́лина, ни, ж. 1) Толстая балка, составляющая основаніе деревянной стѣны. Чуб. VII. 376, 380. Підвалини небесного чертогу хитаються, як запалає гнівом. К. Іов. 56. 2) Часть ступы. См. Ступа 2, 3. Шух. I. 161, 162.