Словарь української мови
Борис Грінченко
К
камінюка
Берлін: Українське слово, 1924

Каміню́ка, ки, ж. Камень (одинъ). Чи бачиш, у неї є серце, і ти замість його кладеш камінюку. Шевч. 293. См. Каменю́ка.