Словарь української мови (1924)/искрити

by Борис Грінченко

◀ искристий

Словарь української мови Борис Грінченко И искрити

искроватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Искри́ти, рю́, риш, гл. Бросать искры. Сонце… искрило світом. Мир. Пов. I. 158. Схиливсь до своєї жінки, оком искрить. МВ. II. 184. Ко́мін искри́ть — черезъ дымовую трубу вылетаютъ искры. Херс. у.