Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зучати
Берлін: Українське слово, 1924

Зуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. зучи́ти, чу́, чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Константиногр. у.