Словарь української мови (1924)/зучатися
◀ зучати | Словарь української мови З зучатися |
зцапіти ▶ |
|
Зуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. зучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Пріучаться, пріучиться. Бо під батьковськими крильми я зучивсь до бою. К. МБ. III. 246.