Словарь української мови (1924)/зуховатий
| ◀ зухвальство | Словарь української мови З зуховатий |
зучати ▶ |
|
Зухова́тий, а, е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685.