Словарь української мови (1924)/зуздріти

by Борис Грінченко

◀ зужувати

Словарь української мови Борис Грінченко З зуздріти

зуздрітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зу́здріти, дрю, риш, гл. Увидѣть, узрѣть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16.