Словарь української мови (1924)/зужмом

by Борис Грінченко

◀ зужиткувати

Словарь української мови Борис Грінченко З зужмом

зужувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зу́жмом, нар. = Жужмом. Коло її хустина зужмом лежить. Подольск. г. Поночі крало та зужмом усе в коморі й забрало. Черк. у. Нащо отак зужмом несеш вірьовку? Черк. у.