Словарь української мови (1924)/зненавистити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зненавистити
Берлін: Українське слово, 1924

Знена́вистити, щу, стиш, гл. = Зненавидіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).