Словарь української мови (1924)/знавіснілий
◀ знавідитися | Словарь української мови З знавіснілий |
знавісніти ▶ |
|
Знавісні́лий, а, е. Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.
◀ знавідитися | Словарь української мови Борис Грінченко З знавіснілий |
знавісніти ▶ |
|
Словарь української мови — З
знавіснілий
Борис Грінченко
1924
Знавісні́лий, а, е. Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.