Словарь української мови (1924)/звісити
| ◀ звісен | Словарь української мови З звісити |
звісний ▶ |
|
Зві́сити, ся. См. Звішувати, ся.
| ◀ звісен | Словарь української мови Борис Грінченко З звісити |
звісний ▶ |
|
Словарь української мови — З
звісити
Борис Грінченко
1924
Зві́сити, ся. См. Звішувати, ся.