Словарь української мови (1924)/звісен

by Борис Грінченко

◀ звірячий

Словарь української мови Борис Грінченко З звісен

звісити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зві́сен, сна, не, зві́сний, а, е. 1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) Ти зві́сен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.