Словарь української мови (1924)/звірятися
| ◀ звіряти | Словарь української мови З звірятися |
звірячий ▶ |
|
Звіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. зві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Удостовѣряться, удостовѣриться. Як побачив, тоді тілько звірився, що то брехня. Брацл. у. 2) Довѣряться, довѣриться, положиться. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. Макс. 126. 3) Терять, потерять довѣріе. Сим. IV.