Словарь української мови (1924)/звідки
◀ звіди | Словарь української мови З звідки |
звідкіль ▶ |
|
Зві́дки, зві́дкі́ль, звідкіля́, нар. Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Лавр. 39. Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Чуб. V. 240. Хто він такий і звідкіля він? Рудч. Ск. II. 20.