Словарь української мови (1924)/зважити

by Борис Грінченко

◀ зважати

Словарь української мови Борис Грінченко З зважити

зважитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зва́жити, жу, жиш, гл. 1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13. 2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22). 3) См. Зважати.