Словарь української мови (1924)/застукотіти
| ◀ застукати | Словарь української мови З застукотіти |
застум ▶ |
|
Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.