Словарь української мови (1924)/застукати

by Борис Грінченко

◀ застужати

Словарь української мови Борис Грінченко З застукати

застукотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Засту́кати, каю, єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. I. 46.