Словарь української мови (1924)/засвітати
| ◀ засвідчувати | Словарь української мови З засвітати |
засвітити ▶ |
|
Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.
| ◀ засвідчувати | Словарь української мови Борис Грінченко З засвітати |
засвітити ▶ |
|
Словарь української мови — З
засвітати
Борис Грінченко
1924
Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.