Словарь української мови (1924)/засвітати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
засвітати
Берлін: Українське слово, 1924

Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.