Словарь української мови (1924)/заручатися

by Борис Грінченко

◀ заручати

Словарь української мови Борис Грінченко З заручатися

заручини ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. заручи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Обручаться, обручиться. Галочка заручається, од матінки одрізняється… Од батенька од рідненького до свекорка неймовірненького. Грин. III. 470. 2) Ручаться, поручиться. Константиногр. у.