Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заричати
Берлін: Українське слово, 1924

Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Заревѣть. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. I. 89.