Словарь української мови (1924)/завірчуватися

by Борис Грінченко

◀ завірчувати

Словарь української мови Борис Грінченко З завірчуватися

завірюха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. заверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, обматываться, обмотаться. З гарної дівки гарна і молодиця: гарно (в намітку, напр.) завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004. 2) Только сов. в. закружиться, завертѣться. Коло сусіди завертівся чоловік якийсь незнайомий. Новомоск. у.