Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завідця
Берлін: Українське слово, 1924

За́відця, ці, м. Завѣдывающій, руководитель; подрядчикъ. Властитель такого ліса наймає собі за́відцю — чоловіка, який би усю роботу у лісі (рубати ліс) на себе перебрав; завідця годить собі леґінів. Шух. I. 173.