Словарь української мови (1924)/завідь
◀ завідця | Словарь української мови З завідь |
завідьмувати ▶ |
|
За́відь, воді, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришитъ дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ. Черном.