Словарь української мови (1924)/дідчий
◀ дідуха | Словарь української мови Д дідчий |
дідько ▶ |
|
Ді́дчий, а, е. Чертовъ, чертовскій. Гол. III. 343. I. 252. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433. Дідчая мати видала, щоб сова зайця імала. Ном. № 6889. Ді́дче ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. I. 140.