Словарь української мови (1924)/дідуха
| ◀ дідух | Словарь української мови Д дідуха |
дідчий ▶ |
|
Діду́х, ха́, м. или діду́ха, хи, ж. 1) Солома, которую стелятъ въ хатахъ наканунѣ Рождества Христова. О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. I. 44. III. 437. 2) Фитиль, напитанный остатками отъ перечистки воску. 3) Пробка изъ соломы. 4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стѣнокъ куреня и т. п. Чуб. VII. 379.