Словарь української мови (1924)/дідуган

by Борис Грінченко

◀ дідуга

Словарь української мови Борис Грінченко Д дідуган

дідунь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.