Словарь української мови (1924)/дідик

by Борис Грінченко

◀ дідизний

Словарь української мови Борис Грінченко Д дідик

дідинець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ді́дик, ка, м. 1) = Дідунь. 2) Ручная метелка изъ соломы, травы, стружекъ и т. п. 3) Раст. Крестовая трава. 4) Насѣк. Медвѣдка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.