Словарь української мови (1924)/дідизний

by Борис Грінченко

◀ дідизна

Словарь української мови Борис Грінченко Д дідизний

дідик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Діди́зний, а, е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).