Словарь української мови (1924)/дідизна
| ◀ дід | Словарь української мови Д дідизна |
дідизний ▶ |
|
Діди́зна, ни, ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.