Словарь української мови (1924)/довговішний

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довговішний
Берлін: Українське слово, 1924

Довгові́чний, довгові́шний, а, е. Долговѣчный, долголѣтній. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.