Словарь української мови (1924)/довговічно
◀ довговішний | Словарь української мови Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Довгові́чно, нар. Долговѣчно, долговременно.
◀ довговішний | Словарь української мови Борис Грінченко Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Словарь української мови — Д
довговічно
Борис Грінченко
1924
Довгові́чно, нар. Долговѣчно, долговременно.