Словарь української мови (1924)/димовий

by Борис Грінченко

◀ димоватий

Словарь української мови Борис Грінченко Д димовий

димовище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Димо́вий, а, е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. III. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. I. 89.