Словарь української мови (1924)/димати

by Борис Грінченко

◀ димарь

Словарь української мови Борис Грінченко Д димати

диминець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.