Словарь української мови (1924)/дзюбатий

by Борис Грінченко

◀ дзюбати

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзюбатий

дзюбик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзюба́тий, а, е. 1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = Дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.