Словарь української мови (1924)/городин
◀ городець | Словарь української мови Г городин |
городина ▶ |
|
Городи́н, на, м. Въ пѣснѣ то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная пѣсней ради риѳмы.