Словарь української мови (1924)/городарь
| ◀ город | Словарь української мови Г городарь |
городець ▶ |
|
Города́рь, ря́, м. Начальникъ города? „Та рушай, вісько, під Бендер місто!“ Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вѣроятнѣе, однако, что слово городарь, которое нигдѣ ни разу болѣе намъ не встрѣчалось, является просто передѣлкой какого то другого слова, подобнаго по своей формѣ, но съ забытымъ уже значеніемъ.