Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гній
Берлін: Українське слово, 1924

Гні́й, гно́ю, м. 1) Навозъ, пометъ. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.