Словарь української мови (1924)/вірутник

by Борис Грінченко

◀ вірутний

Словарь української мови Борис Грінченко В вірутник

вірутно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Віру́тник, ка, м. = Вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).