Словарь української мови (1924)/вірутний
| ◀ вірувати | Словарь української мови В вірутний |
вірутник ▶ |
|
Віру́тний, а, е. Дѣйствительный, подлинный, настоящій.
| ◀ вірувати | Словарь української мови Борис Грінченко В вірутний |
вірутник ▶ |
|
Словарь української мови — В
вірутний
Борис Грінченко
1924
Віру́тний, а, е. Дѣйствительный, подлинный, настоящій.