Словарь української мови (1924)/вінок

by Борис Грінченко

◀ віно

Словарь української мови Борис Грінченко В вінок

вінувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Віно́к, нка́, м. 1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Дѣвство, дѣвственность. Загуби́ти віно́к. Потерять дѣвственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп. 3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетомъ луковицъ. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. Віно́чок.